Стаття "Формування логічної компетентності школярів"

ФОРМУВАННЯ

ЛОГІЧНОЇ  КОМПЕТЕНТНОСТІ ШКОЛЯРІВ

НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі
необхідних знань, умінь та навичок. За період навчання він повинен засвоїти
багато фактичного матеріалу, при цьому учень в результаті не достатньо
готовий приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні
технології, критично мислити, вирішувати конфлікти тощо. Одним з шляхів
оновлення змісту освіти та узгодження його з сучасними потребами,
інтеграції до європейського та світового освітнього простору є орієнтація
навчальних програм на набуття ключових компетентностей та на створення
ефективних механізмів їх впровадження. Поняття компетентності в освіті
виникло як розуміння того факту, що компетентність випускника
загальноосвітнього закладу слід поставити як задачу і місію освіти. Ця
компетентність повинна забезпечити учням можливість самореалізації в
суспільстві. Ясно, що життєво важливих компетентностей вони набуватимуть протягом навчання. Що ж таке компетентність?

Компетентність –- структурований набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дають змогу ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв'язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виду діяльності.

За  думкою   експертів   Ради   Європи,   компетентності   передбачають спроможність особистості сприймати та відповідати на індивідуальні та соціальні   потреби. Серед ключових  компетентностей,  прийнятих Радою Європи, визначено п'ять, які мають засвоїти молоді європейці. Зазначимо зміст тих, які безпосередньо стосуються вміння вчитися:

1. компетентності, пов'язані зі зростанням інформатизації суспільства; опанування цими технологіями, розуміння їх застосування, слабких і сильних сторін, способи критичних суджень у ставленні до інформації, що поширюється масмедійними засобами та рекламою;

2. здатність вчитися протягом життя як основа неперервного навчання в контексті й особистого професійного і соціального життя.

Освіта надто повільно змінює свої пріоритети в період стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій і все ж уміння працювати з інформацією стає одним із необхідних і важливих компонентів сьогодення. Саме тому суттєвою стає здатність учнів активно діяти, швидко приймати рішення, самовдосконалюватися, саморозвиватися впродовж процесу навчання. Одним із. результатів процесу навчання буде набуття випускником набору компетентностей, що є необхідним для професійної діяльності.

Відповідно, знаннєва модель навчання історії, яка орієнтована на формування у випускників цілісної картини суспільного життя, не в змозі забезпечити виконання усіх суспільно-значущих завдань. Тому, вивчення історії має здійснюватись за компетентнісною моделлю. В наведеній таблиці чітко прослідковуються переваги компетентнісної моделі над знаннєвою.

Знаннєва модель	Критерії порівняння	Компетентнісна модель
Формування наукової картини суспільного життя у часово-просторовому вимірі	Цільова орієнтація	Формування компетентностей у сферах особистого і суспільного життя та в навчанні
Репродуктивне	Характер навчання	Продуктивне
Лекція, бесіда	Пануючі форми навчальної діяльності	Семінар, дискусія, рольова та дидактична гра
Пасивні, умовно-пасивні, напівактивні	Домінуючі методи навчання	Інтерактивні, активні
Підручники, зошити (монологічні та моноперспективні)	Основні навчальні засоби	Підручники (діалогічні та поліперспективні), зошити, хрестоматії, схеми, карти, інтернет
Сумлінний виконавець вказівок учителя	Роль учнів	Активний користувач отриманої інформації, ініціатор навчальних дій
Ретранслятор історичної інформації	Роль учителя	Організатор пізнавальної діяльності учнів, консультант

В науково-методичній літературі виділяють предметні компетентності. Зокрема, О.І.Пометун і Г.О. Фрейман для предмета «Історія» визначають такі компетентності: хронологічна, просторова, інформаційна, мовленнєва, логічна, аксеологічна. Опанувавши комплекс предметних компетентностей, учень набуває загальногалузеві  компетентності, а ті в свою чергу є частиною загальної культури особистості.

Віддаючи перевагу компетентнісній моделі навчання, я відповідно сприяю формуванню в учнів вищезгаданих предметних компетентностей. При цьому, особливу увагу звертаю на формування логічної компетентності школярів. Адже, логічна компетентність забезпечить здатність особистості  орієнтуватися в потоці інформації, уміння знаходити і відбирати необхідний матеріал, класифікувати його, узагальнювати та на основі здобутих знань прогнозувати, вирішувати будь-яку проблему, пов'язану з майбутньою професійною діяльністю.

Логічна компетентність передбачає вміння учнів аналізувати, пояснювати історичні факти, формулювати теоретичні поняття,  положення, концепції:

–                      Аналізувати, синтезувати й узагальнювати значний обсяг інформації в певній системі;

–                       користуватися науковою термінологією; застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

–                       визначати роль людського фактора в історії, давати всебічну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій, створювати політичні й історичні портрети;

–                       визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ і подій;

–           оцінювати різні версії й думки про минулі події; прогнозувати хід історичних подій.

–          проводити нескладні дослідження.

Роботу над проблемою вбачаю у формуванні в учнів навчальних вмінь та навичок:

•  швидко знаходити потрібну інформацію з різних джерел;

•  вміння користуватися інформаційно-комунікаційними технологіями; здатність учня орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти й оперувати інформацією відповідно до потреб ринку праці;

•  користуватися різноманітною довідковою літературою;

•  працювати з графіками, схемами, картинами, таблицями, картами;

•  вміти упорядковувати та відтворювати інформацію (план,  порівняльна таблиця, схема, класифікація, тощо)

•   раціонально використовувати комп'ютер й комп'ютерні засоби.

         Формування логічної компетентності здійснюю через такі методи навчання:

–  проблемного викладу навчального матеріалу (вчитель знайомить учнів із процесом пошуку розв’язання тієї чи іншої проблеми, ілюструючи логіку думок та протиріч, що виникають при цьому);

–  евристичні (участь учнів у виконання окремих кроків пошуку розв’язання проблеми);

–  дослідницькі (пошукова, творча діяльність учнів з розв’язання нових проблем і проблемних ситуацій);

–  активні (учні беруть участь у діалозі, виконують творчі завдання);

–  інтерактивні (взаємодія всіх учасників навчального процесу, забезпечення співнавчання).

 У своїй роботі використовую урок засвоєння нових знань, комбінований урок; урок систематизації та узагальнення знань. При цьому застосовую такі види уроків: семінар, дискусія, екскурсія, дидактична гра, уявна подорож.

         Розповідь учителя, підручник, карта, схема, історичне джерело, ілюстрації, фотографії, аудіо- та відеоматеріали – це основні засоби, які я застосовую у своїй практиці.

         Для того, щоб уроки історії були цікавими і неоднотипними складаю завдання:

–       «продовжити речення»;

–       «вставити пропущені слова та дати»;

–       «про яку історичну особу йдеться»;

–        «співставити події і дати»;

–       «співставити особу і характеристику»;

–       «кому належать слова?»;

–       «фантастична ідея та гіпотеза»;

–       «чим відрізняється…?, що спільне, що відмінне?»;

–       «що є позитивним і негативним?»;

–       «факти – причина, привід – супутні події»;

–       «хто – що – навіщо – як – коли »;

–       «що було б, якби…»

Роботу щодо формування логічної компетентності школярів поділяю на три послідовних етапи, що різняться формами роботи та основними підходами.

Перший етап – 5-6 класи – уроки, гуртки, позакласна робота, основна мета яких – сформувати інтерес до вивчення історії. Працюю над формування вміння виділяти головне, ставити запитання, складати схеми, шукати цікаву інформацію.

Другий етап – 7-9 класи – уроки-семінари, уроки-диспути. Основна мета – розвивати інтерес у школярів до поглибленого вивчення історії, здобування знань учнями у процесі дослідження, удосконалювати вміння складати порівняльні характеристики та таблиці, виділяти спільне та відмінне, позитивне та негативне, висловлювати судження, робити висновки.

Третій етап – 10-11 класи – є доповненням до другого етапу, головним на якому вважаю інтеграцію знань, встановлення міжпредметних зв’язків, формування  світогляду дослідника, аналітика.

Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму, розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами професійної діяльності, впливає на формування стійких інтересів, а в майбутньому – і на вибір роду занять, пов’язаних з історією.

Отже, для досягнення основної мети – формування логічної компетентності – учень повинен володіти певною історичною інформацією, усвідомлювати її значимість, аналізувати та синтезувати, порівнювати отримані знання, робити висновки, вміти бачити історичну перспективу, перекинути місток від минулого до теперішнього й майбутнього.

Тому, навчальний процес має організовуватись на основі принципу діалогу, постійного стимулювання до критичної оцінки отриманої інформації, її аналізу, формувати тим самим новий тип мислення, новий тип культури.

Позакласна робота відіграє важливу роль у формуванні логічної компетентності школярів. Система такої роботи передбачає:

● групову роботу (спецкурси, гуртки, робота пошукового загону);

● індивідуальну роботу ( підготовка  до олімпіад, турнірів);

● колективну роботу (проведення тижнів історії, українського козацтва, патріотів України, відзначення важливих історичних подій та дат).

Форми і методи, які я застосовую у позакласній роботі (вікторина, лекторій, усний журнал, уявна подорож, брейн-ринг, дебати, години-реквієм, змагання, інтелектуальна гра тощо) сприяють активізації пам’яті, логіки, перспективного аналітичного мислення учнів, формування рис громадянина України, позбавленого комплексу меншовартісності, помітно розвиваючи його національно-патріотичні почуття і переконання.

Роль вчителя полягає в безпосередньому моделюванні системи знань, моделюванні ситуації, в яких учні повинні застосовувати вищезгадані навики і допомагати в їх виробленні  Педагог організовує в класі співтовариство, що не тільки навчається,  а й постійно зайняті формуванням власних вмінь і вмінь інших. Тоді справді школа перетворюється на організацію, в якій всі дійові особи є учасниками процесу пізнання.  

 

                                 З досвіду роботи  вчителя історії

                                     загальноосвітньої школи І – ІІІ ст.

                                       с. Гірка Полонка Луцького району

                               Колацької Світлани Миколаївн